Антитіла IgG до мікоплазми хомініс (Mycoplasma hominis)

Мікоплазми - група внутрішньоклітинних мікроорганізмів - грамнегативних бактерій розміром 115 - 200 нм, що не мають щільної клітинної стінки, покриті тришаровою цитоплазматичною мембраною. Описано кілька штамів мікоплазм.

Залежно від захворювань, що викликані збудником, мікоплазми, умовно, поділяють на 6 груп. До групи мікоплазм, що викликають ураження урогенітального тракту у чоловіків та жінок, відносять Mycoplasma hominis I - II типів та Ureaplasma urealyticum.

Мікоплазми характеризуються поліморфізмом та своєрідним життєвим циклом. Джерелом інфекції є людина, хвора на мікоплазмоз, або здоровий носій мікоплазм.

Мікоплазмові інфекції урогенітального тракту займають одне з провідних місць серед ІПСШ (інфекції, що передаються статевим шляхом). Вони часто поєднуються з гонококами, трихомонадами та умовно-патогенними мікроорганізмами, передаються при статевих контактах, можуть бути причиною негонококкового уретриту та простатиту, запальних захворювань малого тазу, патології вагітності та плоду, безпліддя у жінок та чоловіків, а також, перинатальною інфекцією новонароджених.

 Широке поширення мікоплазм серед здорових жінок різного віку дозволило більшості дослідників розглядати їх як комменсалів у складі нормального вагінального біоценозу, здатних за певних умов викликати:
1. Уретрит;
2. Цервіцит;
3. Вагініт;
4. Спонтанні аборти та передчасні пологи;
5. Післяабортні та післяродові ускладнення;
6. Народження дітей з низькою масою тіла;
7. Бронхолегеневу дисплазію у новонароджених з низькою вагою;
8. Порушення мікробіоценозу піхви;
9. ЗЗОМТ (запальні захворювання органів малого тазу);
10. Чоловіче та жіноче безпліддя.

При цьому M.hominis, Ureaplasma urealyticum і Ureaplasma parvum виявляються в уретрі, піхві і прямій кишці у 20-75% практично здорових людей. Тому для вирішення питання про призначення лікування пацієнтів з інфекціями, викликаними M.hominis, U.urealyticum, U.parvum слід враховувати:
1. Дані анамнезу (передчасні пологи, мимовільні аборти, народження дітей з низькою вагою, хронічні запальні процеси в нижніх і верхніх відділах органів репродукції, порушення фертильності);
2. Наявність скарг та клінічних ознак запалення уретри, цервікального каналу, піхви;
3. Наявність лабораторних маркерів запалення урогенітального тракту - підвищена кількість лейкоцитів при мікроскопічному дослідженні;
4. Відсутність патогенних збудників ІПСШ (N.gonorrhoeae, C.trachomatis, M.genitalium, T.vaginalis) при лабораторному дослідженні.

Підготовка пацієнта: Здача крові натще.

Матеріал: Сироватка крові.

Стабільність проби: Не більше 5 діб при температурі 2-8 °C за умови відсутності мікробної контамінації і не більше 6 місяців при температурі -20 °C. Заморожувати лише один раз.

Метод: ІФА.

Аналізатор: Sinnowa ER-500.

Тест – система: EQUI

Референтні значення (норма):

Негативний: <0,9;
Сумнівний: ≥1,1.
Позитивний:>1,1.

Основні показання до призначення аналізу:
1. Негонококові уретрити;
2. Запальні захворювання матки та придатків;
3. Безпліддя;
4. Епідеміологічний скринінг.

Інтерпретація результатів:

Позитивний результат:
1. Поточна інфекція Mycoplasma hominis;
2. Бактеріоносійство.

Негативний результат:
1. Ранні або віддалені терміни інфекції Mycoplasma hominis;
2. Слабка імунна відповідь на Mycoplasma hominis;
3. Відсутність інфікування (за негативних результатів ПЛР-дослідження).